«Ой чи є чи нема пан господар вдома».

                               

       Щедрівка вже прийшла! Основною подією Щедрого вечора та Нового року було щедрування, яке супроводжувалося обов’язковим обходом хат із побажанням людям щастя, здоров’я й добробуту в новому році. Щедрівки величають господаря, його родину, висловлюють побажання багатого врожаю, приплоду худоби, добробуту. Щедрівки, на відміну від колядок, мають свою особливість, традиційний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

       На народознавчу годину в Біликівську сільську бібліотеку  завітали малі щедрівники. Усміхнені в гарному настрою діти щедрували. В бібліотеці була надзвичайна атмосфера від таких відвідувачів. Була організована книжкова виставка "Щедра щедрівка зі святом вітає". Привітній  український народ має традицію пригощати і винагороджувати щедрівників.  Тож діти отримали солодкі подаруночки. Вечір тільки розпочався, а ще у них так багато роботи. Потрібно всіх привітати з щедрівкою.

     Хай буде ваша хата радістю багата, хай красується добром, ще й смачним пирогом. Та веселими піснями! Щедрий вечір! Добрий вечір! Добрим людям на здоров'я!

                                         Наталія Ганженко.

                      Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Незабутній Олександр Ковінька.

                                        

І щасливою, і нелегкою була літературна доля Олександра Івановича Ковіньки, визначного старійшини української гумористики, нашого земляка. Ковінька (справжнє прізвище Ковінько) Олександр Іванович народився 14 січня 1900 року в сім’ї хлібороба в селі Плоске Решетилівського повіту на Полтавщині. Перш ніж стати визначним метром української гумористики, йому, синові хлібороба, довелося в дитинстві наймитувати, юнаком – воювати на фронтах громадянської війни, пройти через кайзерський полон, пізнати тортури у білопольському таборі у Познані. 13 січня 2020 року ми відзначали 120-ти річчя від дня народження Олександра Ковіньки, чиї книжки так гарно розповідають про Україну, про рідну Полтаву і Полтавщину. Сьогодні, відповідаючи на запитання про секрет успіху нев’янучої довготривалої ковіньчиної гуморески, знаходимо відповідь у самого автора: «Чесно кажу: слухав я і оте, слухав я і оце, а писав, як мої душевні почуття веліли. Писав, додержуючись народної мудрості: пиши та не бреши». Друкуватися почав 1926 року – тоді з легкої руки Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» було вміщено гумореску Олександра Ковіньки «Містки та доріженьки». Виступав із фейлетонами та гуморесками в місцевій і республіканській  пресі, зокрема в «Більшовику Полтавщини» ( нині – «Зоря Полтавщини»).

 Успішну працю Ковіньки на ниві літератури перервали репресії: письменника звинуватили у приналежності до вигаданої контрреволюційної організації. На десять років його вислали до виправно – трудових таборів спокутувати «провину». Після чого був удруге заарештований і ув’язнений  у таборі  поблизу Магадана. «Сатира вічно була гостра, гірка і солона. Сатира не визнає ніякої патоки», - казав автор.

  Олександра Ковіньку було визнано невинним  лише через 21 рік із часу першого арешту. Олександр Іванович повернувся до рідної Полтави, був відновлений у лавах Спілки письменників України, повністю поринув  у літературну роботу. Його творчий доробок поповнився збірками гумору та сатири, повістями. До останніх своїх днів Олександр Іванович підтримував найтісніші зв’язки  із «Зорею Полтавщини», бо в цій газеті, за його словами, його «купали й сповивали» як журналіста і гумориста.

   Помер Олександр Ковінька 25 липня 1985 року. На будинку в Полтаві, в якому жив видатний майстер сатири та гумору, встановлено меморіальну дошку.

  Не мав Олександр Ковінька високих нагород, окрім премії імені Остапа Вишні, проте здобув найголовнішу – любов народу.

  З нагоди 120 річчя від дня народження Біликівська сільська бібліотека спільно з працівниками будинку культури провели літературний портрет «Ніколи не сміявся без любові». Присутні ознайомилися з біографією та творчістю поета. Прослухали веселі гумористичні твори.  В приміщенні бібліотеки був організований перегляд літератури «Майстер веселого сміху».

   Тож намагайтесь шукати і бачити смішне не лише в навколишньому світі та оточуючих, а і в собі самих. Спробуйте глянути на власні звички, вади, комплекси крізь рятівну призму посмішки. Повірте, це зовсім не применшить ваших чеснот в очах оточуючих. Адже сміятися, іронізувати над собою може собі дозволити лише сильна, розумна, самодостатня і впевнена в собі людина. Смійтеся на здоров’я!

                                       Наталія Ганженко.

                           Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.

Новорічні веселі свята!

                                          

     12 січня  у селі Білики відбулося святкування Новорічних свят.  До сільського Будинку культури зійшлися  жителі та гості села.  На сцені було тепло від святкових пісень, що запальними куплетами зігрівали душі і серця присутніх, і від гумористичних сценок, які дотепно і майстерно виконували аматори художньої самодіяльності. Ведучою була мишка-Білушка, яка являє собою символ цього року. І не дивно що мишка від нас заховалася. Вона задавала тон усьому дійству.

Але прийшли маленькі наші мишенятка, які зачарували своїм виступом усіх присутніх в залі. Музичні вітання приймали від вокально-хореографічного ансамблю « Світанок», і вокального ансамблю «Зорі». А ще потішили сценки про «Двох свах» та «Ідеальних жінок». За веселими усмішками та вдячними оплесками глядачів можна судити, що вечір пройшов вдало.

       Тож нехай в новому році мир панує в нашій  країні, наших оселях та серці кожного українця. Всього найкращого в Новому 2020 році! З Новим Роком та Різдвом Христовим, Маланкою та з святим Василем! Хай мрії збуваються!

                                                                  Наталія Ганженко.

                                          Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.

«Я син свого народу» - до 85 річчя від дня народження Василя Симоненка.

          

Свій шлях у всіх колись кінчається,
І майже кожному до ніг кладуть вінки.
Одні жили, помруть і забуваються
А інші, пам’ять залишають на віки.

       Легко та просто називати себе сином народу, важко й далеко не кожному випадає щастя бути достойним цього високого імені. Легко й просто говорити про свою любов до України, важко й не кожному вдається справді її любити.

      Симоненка дорога важка, трагічна й коротка, але славна і склалася так, що й зараз, коли вже немає серед нас Василя Симоненка, далеко не всі знають кого ми втратили. Симоненкова трагічна доля і поезія – це слово правди і чесності, приклад патріотизму і вірності Україні. Світло його творчості надихатиме ще не одне покоління справжніх українців жити і працювати заради своєї держави, як це робив Василь Симоненко.

     Василь Симоненко прожив неповних 29 літ, із них на літературну творчість разом з початківством припадає 10. За життя поета вийшла лише одна збірка -“Тиша і грім”, друга побачила світ тільки після його смерті. Олесь Гончар назвав поета “витязем молодої української поезії”. Він помітив у його творах шевченківські інтонації. Вірші поета переписували, їх розповсюджували по всій Україні. Життєва дорога Василя Симоненка коротка і трагічна.

    Вона починається у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області. Над Удаєм-рікою стоїть старенька селянська хата, де 8 січня 1935 року народився майбутній український поет Василь Симоненко. Ця хата, яка збереглася до наших днів, будила найтепліші згадки у поета:
Ти приймала і щастя, і лихо,
Поважала мій труд і піт,
Із-під сірої теплої стріхи
Ти дивилася жадібно в світ.

          Тепер ця хата славнозвісна. Тут розташований сільський музей Василя  Симоненка.

     «Іду до Вас із забуття воскреслий» – ці слова Василя Симоненка ми вибрали для назви літературно поетичної години, який провели  сьогодні в Біликівській сільській бібліотеці – філіалі спільно з працівниками будинку культури  і присвятили його 85-літтю від дня народження Василя Симоненка – письменника, журналіста, вірного сина України.

Учні були ознайомлені з біографією поета. Декламували вірші із книги «Я для тебе горів український народе». Відбулася мультимедійна презентація «Лебеді материнства».

Для відвідувачів бібліотеки оформлена книжкова виставка «Я воскрес, щоб із вами жити».

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Поки живий він буде – житиму і я»
То ж візьмімо з собою на життєві дороги полум’яні і величні поетові слова і несімо гордо прапор Пам’яті про Василя Симоненка в рідній його Україні.

                                                           Наталія Ганженко.

                                           Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

З Новим Роком та Різдвом Христовим!

                                    

    Новий рік – це яскраве, урочисте і веселе свято. Хай надія і віра в себе і свої сили надихає на здійснення найзаповітніших ваших мрій.

    Нехай збудеться все задумане, а 2020 рік стане таким, яким ми хочемо його бачити. Зустрівши Новий рік, ми бажали один одному любові та віри в себе і в процвітання нашої країни. Тож давайте подаруємо найдорожче, найцінніше – любов і тепло наших сердець, увагу і турботу наших близьких, аби в новому році щасливих людей стало більше.

    Бажаємо всім вам, аби новий рік приніс мир, спокій, справедливість та здоров'я, радість і впевненість у завтрашньому дні.

    Біликівська сільська бібліотека філіал вітає своїх читачів з новорічними святами. В приміщенні бібліотеки оформлена новорічна виставка інсталяція «Новий Рік веселе свято тож святкуйте люди!», виставка малюнків «Зима іде свята веде», і дитячі аплікації «Сяйво Різдвяних свят».

    Дуже шкода що немає снігу, але ми його чикаємо. Щоб зробити святковий настрій ми також прикрасили  наше вікно. На якому серед чарівних будиночків визирають мишенята в 2020 рік.

 Доводимо до відома наших читачів, що з 15 січня 2020 року графік роботи вашої бібліотеки змінено. Хочете цікаве прочитати то запрошуємо до нашої бібліотеки.

Успіхів вам, щастя і благополуччя!  З Новим Роком та Різдвом Христовим!

                                                                  Наталія Ганженко.

                                    Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Подарована казка.

                                             

        Неможливо уявити Новий рік без веселощів, чарів, подарунків та сюрпризів. І дорослі, а надто діти, чекають цього казкового періоду, який пахне хвоєю та мандаринами, світиться різнокольоровими вогниками гірлянд та блискітками традиційного «дощику». А як же інакше, адже саме на Новий рік можна побачити справжні дива, потрапити в казку та стати яким завгодно героєм – Суперменом, Принцесою, Феєю, Піратом, Сніжинкою.

      Новий рік вже за декілька днів постукає у двері кожної оселі, а ось для молодших учнів Біликівського Навчально Виховного Комплексу, казкова пора вже настала. Дітей привітали працівники Миргородського районного будинку культури.

       До дітей заві­тали Дід Мороз та Снігуронька, а ще спритні мишенята Круть та Верть, і Мікі, невгамовні міньйони, баранчик Шон та півник з сніговичком. Малеча була в захваті від цікавих ігор та танців, які виконували казкові герої з ними. Новорічний ліхтарик допоміг мишенятам відшукати кусочок сиру без якого неможливо було б розпочати казковий 2020 рік. Малеча веселилася, танцювали, розповідали віршики, і загадували бажання з Дідом Морозом. По закінченні свята діти отримали солодкі подарунки.

Дякуємо нашим гостям за таке яскраве і незабутнє свято нашим дітям. Бажаємо маленьким та дорослим в наступному році не втрачати відчуття казковості, яку дарують ці новорічні свята.

                                                                    Наталія Ганженко.

                                          Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

14 грудня відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»

                          

       У 1986 році спільна праця тисяч людей різних професій – енергетиків, будівельників, військових, медиків, інженерів та науковців зупинила критичне поширення радіоактивних речовин із зруйнованого реактора 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС.

       Неймовірно високою ціною самовідданості,  людяності та відповідальності за свою роботу у ті трагічні часи стали втрачені у мирний час їхні життя та здоров’я. 

       Вшанування подвигу ліквідаторів найбільш масштабної техногенної катастрофи, яка призвела до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища, є святим обов’язком перед тими, кого вже нема поряд з нами,  та щодо тих людей, які зараз живуть, працюють та мають сім’ї.

     Вчинки цих людей, здійснені в екстремальній ситуації та під час подальших дій із подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,  є  безцінним досвідом для прийдешніх поколінь та прикладом життєвої мужності для молоді.

         Біликівська сільська бібліотека – філіал підготувала для своїх відвідувачів тематичну виставку - перегляд  «Вони першими ринулися в бій».

        Шановні ліквідатори щиро бажаємо вам і вашим рідним міцного здоров’я, бадьорості духу, сімейного затишку, добра і злагоди.

                                                                             Наталія Ганженко.

                                             Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.