Чорнобильська катастрофа
навіки увійшла в нашу пам'ять, ставши в народі свого роду мірилом не лише в
оцінці ступеню серйозності як техногенних, так і стихійних лих, але і в етичній
сфері. Вона стала трагедією не лише мільйонів українців, білорусів і росіян… Це
– планетарна трагедія. Немало прикладів самовідданості і мужності дала історія
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у яку вписали свою сторінку і представники
Біликівської громади: Яценко Василь Дмитрович, Лябах Анатолій Сергійович,
Бондаренко Дмитро Борисович, Іванченко Анатолій Олексійович, Назаренко
Володимир Олексійович, та Панченко Іван Григорович, якого зараз нажаль уже
немає серед нас.
Дуже шкода що зараз ми не можемо з ними
поспілкуватися, як у 2019 році. Та ми можемо про них розповісти. Ці фотографії
взяті з минулого року.
Яценко Василь Дмитрович
народився 25 травня 1957 року у с. Савинці Миргородського району. Навчався у
Люботинському ПТУ №16 Харківської області. Служив у с. Курортне Білогорського
району. На час Чорнобильської катастрофи проживав у Миргороді, брав участь,
зокрема, у будівництві арматурного заводу. Був мобілізований військкоматом і
направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС у с. Савичі Брагінського
району Гомельської області Білорусії. Перебував там з 31.05. по 05.08.1986 р.
Проживали ліквідатори у наметах у лісі біля села. Василь Дмитрович разом з
іншими брав участь у зведенні огорожі з колючого дроту навколо зони відчуження.
Повернувшись з Чорнобильської зони, працював водієм у
Полтаватранссільгосптехніці. Нині знаходиться на заслуженому відпочинку. Є
учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.
Лябах Анатолій Сергійович народився 25-го лютого 1963 р. в с. Марченки
Миргородського району. Спочатку навчався у Біликівській загальноосвітній
середній школі. Згодом – у Миргородському СПТУ – 44, де здобув професію
тракториста – машиніста. Строкову військову службу проходив Німеччині у м.
Лаймер. Опісля служби працював за спеціальністю. Брав участь у ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС з 31.05 по 07.09 1986 р у с. Грушне Брагінського
району Гомельської області Білорусії. Працюючи на плаваючому тягачеві, Анатолій
Сергійович переправляв через річку людей, машини та все необхідне для зведення
огорожі навколо небезпечної зони, працював слюсарем на Миргородському
сільському будівельному комбінаті. Переніс тяжку операцію. У даний час знаходиться
на заслуженому відпочинку. Є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї
категорії.
Бондаренко Дмитро Борисович
народився 29-го липня 1959 р. у с. Брусово Семенівського району Полтавської
області. Після навчання у м. Карлівка здобув професію водія. Строкову військову
службу проходив у м. Картали Челябінської області. Брав участь у ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС з 30-го травня по серпень 1986 р. у селах Сувіди і
Грушне Брагінського району Гомельської області Білорусії. Працюючи водієм,
перевозив людей у зоні відчуження. Довелося йому побувати і у м. Прип’ять,
проте знаходитися там можна було не більше 15 хвилин. Дмитро Борисович брав
участь у зведенні огорожі навколо автобусного парку і нафтобази. Повернувшись
із Чорнобильської зони, працював у Миргороді водієм на коноплезаводі. Участь у
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС негативно вплинула на стан його здоров’я,
тому довелося оздоровлюватися у санаторії. Зараз перебуває на заслуженому
відпочинку. Є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.
Іванченко Анатолій Олексійович народився
23-го вересня 1952 р. у с. Шульги Миргородського району Полтавської області. На
даний момент під час карантину немає такої можливості дізнатися більше про його
перебування на ЧАЕС. Але після закінчення карантину ми обов'язково з ним
поспілкуємося.
Назаренко Володимр Олексійович
народився 17-го березня 1956 р. в м. Малин Житомирсьої області. Спочатку
навчався у загальноосвітній школі, а згодом – у Вінницькому вищому професійному
училищі ДДСО при МВС. Строкову військову службу проходив у м. Нерчинськ
Читинській області. Опісля працював у м. Малин у МВС. Після Чорнобильської
катастрофи його командирували у с. Журба Овручського району Житомирської
області. З 30.09 по 31.10 1987 довелося Володимиру Олексійовичу охороняти села
Деркачі, Журба, Липскі Романи. Опісля він переїхав на постійне проживання до с.
Білики. Працює. Є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.
Спільно з директором будинку
культури у приміщенні Біликівської сільської бібліотеки була оформлена книжкова
виставка «Сльоза омиває обпалену душу» для користувачів блогу та для перегляду
у мережі фейсбук. Дорогі наші земляки бажаємо Вам міцного здоров'я та довгих років життя. Сімейного затишку вам та рідним.
Патріотизм, самовідданість,
вірність обов’язку наших земляків завжди будуть прикладом для наступних
поколінь українців. Ми дуже вам вдячні.
Наталія Ганженко.
Бібліотекар
Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.
