Подарована казка.

                                             

        Неможливо уявити Новий рік без веселощів, чарів, подарунків та сюрпризів. І дорослі, а надто діти, чекають цього казкового періоду, який пахне хвоєю та мандаринами, світиться різнокольоровими вогниками гірлянд та блискітками традиційного «дощику». А як же інакше, адже саме на Новий рік можна побачити справжні дива, потрапити в казку та стати яким завгодно героєм – Суперменом, Принцесою, Феєю, Піратом, Сніжинкою.

      Новий рік вже за декілька днів постукає у двері кожної оселі, а ось для молодших учнів Біликівського Навчально Виховного Комплексу, казкова пора вже настала. Дітей привітали працівники Миргородського районного будинку культури.

       До дітей заві­тали Дід Мороз та Снігуронька, а ще спритні мишенята Круть та Верть, і Мікі, невгамовні міньйони, баранчик Шон та півник з сніговичком. Малеча була в захваті від цікавих ігор та танців, які виконували казкові герої з ними. Новорічний ліхтарик допоміг мишенятам відшукати кусочок сиру без якого неможливо було б розпочати казковий 2020 рік. Малеча веселилася, танцювали, розповідали віршики, і загадували бажання з Дідом Морозом. По закінченні свята діти отримали солодкі подарунки.

Дякуємо нашим гостям за таке яскраве і незабутнє свято нашим дітям. Бажаємо маленьким та дорослим в наступному році не втрачати відчуття казковості, яку дарують ці новорічні свята.

                                                                    Наталія Ганженко.

                                          Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

14 грудня відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»

                          

       У 1986 році спільна праця тисяч людей різних професій – енергетиків, будівельників, військових, медиків, інженерів та науковців зупинила критичне поширення радіоактивних речовин із зруйнованого реактора 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС.

       Неймовірно високою ціною самовідданості,  людяності та відповідальності за свою роботу у ті трагічні часи стали втрачені у мирний час їхні життя та здоров’я. 

       Вшанування подвигу ліквідаторів найбільш масштабної техногенної катастрофи, яка призвела до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища, є святим обов’язком перед тими, кого вже нема поряд з нами,  та щодо тих людей, які зараз живуть, працюють та мають сім’ї.

     Вчинки цих людей, здійснені в екстремальній ситуації та під час подальших дій із подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,  є  безцінним досвідом для прийдешніх поколінь та прикладом життєвої мужності для молоді.

         Біликівська сільська бібліотека – філіал підготувала для своїх відвідувачів тематичну виставку - перегляд  «Вони першими ринулися в бій».

        Шановні ліквідатори щиро бажаємо вам і вашим рідним міцного здоров’я, бадьорості духу, сімейного затишку, добра і злагоди.

                                                                             Наталія Ганженко.

                                             Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Ангели що зараз вже на небі.

    Біликівська сільська бібліотека – філіал висловлює щиру подяку Національному музею Революції Гідності – Maidan Museum за подаровані нашій бібліотеці безкоштовні видання «Небесна Сотня. Життєписи» та «Майдан. Пряма мова» присвячені драматичному періодові новітньої історії України – подіям 2013-2014 років.

    Майдан. Пряма мова. Книга 1. До якої увійшли 35 інтерв’ю, записаних з учасниками та свідками подій Революції Гідності в Україні, складають першу книжку видавничої серії усних історій «Майдан». Пряма мова», започаткованої Національним музеєм Революції Гідності. Упродовж 2014-2019 року науковці зібрали понад 200 інтерв’ю, і сьогодні робота зі збору свідчень триває.

    Євромайдан – драматичний період новітньої історії України постає перед нами у спогадах, враженнях, роздумах учасників тими епізодами пережитого, які вони особисто вважають важливими, які їх найбільше вразили та запам’яталися. Згідно із засадами усної історії як наукового методу інтерв’ю наведено зі збереженням мовних і стилістичних особливостей оповідей та з мінімальними правками, потрібними для полегшення прочитання.  Видання розташоване на широке коло істориків, етнологів, мовознавців та інших гуманітаріїв, музейників, соціологів, а також усіх, хто цікавиться історією України.

    Терейковська Світлана. Небесна Сотня. Життєписи. Книга 1. Перший том трикнижжя можна назвати документально-публіцистичним мартирологом Героїв Небесної Сотні. Його створила Світлана Терейковська, педагог, волонтерка, активна учасниця Революції Гідності. У нарисах – життєписах – яскраві долі 35 побратимів і посестер, активістів Євромайдану, які віддали життя заради перемоги демократії та процвітання суверенної соборної європейської України.

   Маловідомі бібліографічні факти, спогати та свідчення рідних, близьких, земляків, майстерність оповідачки творять живе епічне полотно новітньої української героїки, розкривають витоки нашого патріотизму, багатий духовний світ людей, здатних на найвищу любов – «коли хто душу свою кладе за друзів своїх», на святу самопожертву для загального добра.

                                                                      Наталія Ганженко.

                                        Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Голодомор 1932-1933 років. Пам’ятаємо разом.

                                                                                                   Не нагодує Мати-Україна                                                                                                                                 Не приголубить діточок своїх…

         Яка ж бо перед Богом в нас провина?

         Який ми сотворили гріх?

      

             У 1933 році  був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — старих, молодих, дітей, і ще не народжених — у лонах матерів. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932- 1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

           У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

          Спільна заява делегацій 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 року Голодомор мовою фактів Складовими політики Голодомору були: - Насильне вилучення всіх продовольчих припасів ( Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;  Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях.

         Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;  Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві; Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2 чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України; Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

        У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

       Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було.

       Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

       У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.  Нехай у ваших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось! Хай світло від свічки у небо летить, Хоча б одну душу зігріє в цю мить. Щоб душа ця загублена спокій знайшла І у вічність до Бога вона відійшла.

        Біля пам’ятного знаку жертвам голодомору 1932-1933 років в селі Білики відбувся  мітинг реквієм «Людської пам’яті мости». Який підготували працівники Біликівської сільської бібліотеки та будинку культури спільно з педагогічним колективом та учнями Навчально Виховного Комплексу. До жителів села звернулися голова сільської ради Ганженко Олексій Олексійович та директор НВК Карбан Анатолій Євгенович. Хвилиною мовчання була вшанована пам'ять загиблих від голоду.

В приміщенні бібліотеки бажаючі мали змогу ознайомитися з виставкою пам'ять «Голодомор наша печаль і скорбота».

       Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

       Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Нині доля Батьківщини в руках Ваших батьків, завтра – у Ваших. Аби трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб Ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними.

                                                          Наталія Ганженко.

                                       Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.

Відпочивати після роботи набагато корисніше з книгою!

                    

      Біликівська сільська бібліотека – філіал хоче запропонувати своїм читачам для знайомства дві нові книги, які ми отримали.

      Чех Артем  - Район «Д» - збірка об'єднаних спільним часом історій, з яких поступово вимальовується портрет автора на тлі «інших берегів», де минули його дитинство, отроцтво і юність. Самокритичний портрет, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб’язковості й великодушності та ще багато чого. Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми більш або менш успішними спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України.

      Калитко Катерина «Ніхто нас тут не має, і ми нікого». Нова книжка – дуже суцільна: всуціль верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Про кордони свого, які неодмінно впізнаєш і будеш готовий захищати – а вони захистять тебе самим цим упізнаванням. Про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, у якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню.

    Завітайте до нас в бібліотеку, ми обов'язково підберемо таку книгу, яка Вам сподобається!

                                                                                   Наталія Ганженко.

                                                Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Рідна земле моя ти козацькою славою щедра

                                                    

     14 жовтня українці святкують відразу три свята: День захисника України, дня українського козацтва та свято Покрови Пресвятої Богородиці. Святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки вважали Богоматір своєю заступницею й захисницею від ворога. Головна церква українських козаків завжди була на честь Покрови. Її ікона була в кожному курені.

    Козак в українській культурі – звитяжний воїн, котрий служить своїй Батьківщині, боронить віру, гідність та звичаї всього українського народу.

    Дорогі чоловіки та жінки захисники нашої країни! Прийміть щирі вітання з Днем захисника України – зі святом, яке увібрало у себе доблесть і героїзм усіх поколінь нашого народу, оборонців та визволителів рідної землі.

    Біликівська сільська бібліотека –філіал спільно з працівниками будинку культури підготували для своїх жителів та гостей села патріотичне свято «Рідна земле моя ти козацькою славою щедра».

Найщиріші вітання звучали від підростаючого покоління. Які мають надію на краще майбутнє для України.
   «Моя Україна – колиска козацької волі» - таку назва має виставка-огляд, з якою кожен бажаючий мав змогу ознайомитися. На ній представлена література присвячена захисникам Вітчизни і розповідає про героїчне минуле та сучасне українського війська.

     Щиро вітаємо Вас з Днем захисника України. Це свято увібрало в себе багаті та славні козацькі традиції. Він уособлює мужність і героїзм оборонців рідної землі протягом усієї багатовікової української історії. Ми впевнені що завдяки таким героям, як ви, нас точно чекає перемога. З Днем захисника України.

                                                                                               Наталія Ганженко.

                                                   Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Відпочиваємо і малюємо!

                                                                Наталія Ганженко.
                                    Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки - філіалу.

Бібліотекар рекомендує.

      В кожній бібліотеці налічується дуже багато книг. З яких обов’язково можна знайти для себе щось цікаве. Нарешті потрапила і до мене в руки неймовірна повість Ніки Ініної «Хрангели», яка користується попитом у підлітків. Причитавши її зрозуміла чим вона їм подобається.

    Чи знаєте Ви, що наших дітей охороняють фантастичні створіння – ХРАНГЕЛИ? Вони навіюють  дітям гарні сни. Вони поруч, коли дитині боляче і сумно. Вони підтримують і оберігають, охороняють і рятують. Але протистоять їм сили зла – ТЕМНОНИ.

    Вона дійсно підіймає важливу тему підліткового віку, першого кохання та дитячої агресії. Насправді, якщо ти особливий або більш талановитий  за однокласників, вони просто починають тебе зневажати або навіть знущатися. Потрібно розуміти, що ти унікальний і з тобою поряд завжди є невидимий захист. Цьому і навчає ця чудова книжка. У творі дуже багато героїв, тож кожен знайде собі провідника у цій захоплюючій історії. В деяких моментах відбуваються дивні відчуття. І це певно найвища оцінка для книги – емоції, які вона викликає.

     Книга написана для дітей середнього шкільного віку. Для того щоб розкрити вміння дивитися на різні обставини, які виникають з усіх сторін. Але вона захоплює своїм змістом не тільки дітей, але і дорослих. Які хочуть бачити світ лише з доброї сторони. Де завжди будуть «Хрангели». Рекомендую прочитати неймовірно – цікаву книгу. 

     Якби не вони, світ став би іншим.

                                                                          Наталія Ганженко.

                                 Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

«Накрапала на Купала з неба янгольська роса».

                    

      Перші вихідні липня в Україні проходять під знаком свята Івана Купала, присвяченого літньому сонцестоянню та піку розквіту природи. З давніх часів воно вважалося одним з найулюбленіших свят. Шанують його українці й досі – хто з поваги до традицій пращурів, а хто через бажання просто гарно повеселитися.

      Свято Івана Купала – народне, красиве, романтичне дійство, яке неодмінно  відбувається «на природі». Це свято молоді  - Купало або Купайло, називають його ще - свято Роси або  Ліго,  воно  деякою мірою трансформувалося в церковне свято, яке святкується щороку 7  липня, в  період,  коли  сонце  піднімається до зеніту й  подає на землю  найбільше тепла та світла, виявляє свою чародійну силу для рослинного та тваринного світу й для людини. В цей  час вся рослинність досягає свого апогею, все росте, розцвітає, множиться. 

     В селі Білики стало вже доброю традицією проводити свято Івана Купала для своїх жителів та гостей села. Цього дня музичне вітання дарували ансамбль «Біликівські зорі»,

                                                           та дует «Сестри Швець».

 В приміщенні сільської бібліотеки до цього чудового колоритного свята підготували  книжково –ілюстративну  виставку «Сила народу – в його традиціях».

 

   Де бажаючі мали змогу ознайомитись з цікавими матеріалами виставки та переглянули відеоролик «Звичаї та традиції дня Івана Купала».

    Народні повір’я, традиції і обряди це відгуки давнини, відгомін наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього життя. Можливо, і нам слід дотримуватися обрядів та звичаїв наших пращурів, щоб хоч раз на рік зануритися в містичну ніч, яку так вони любили.
     З  прекрасним  святом Івана Купала !  Нехай кожний зустріне свою щасливу долю !  

                                                                          Наталія Ганженко.

                                               Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Книга чекає на свого читача.

                                          

       Шановні користувачі! Пропонуємо вам ознайомитися із новими надходженнями до  нашої бібліотеки. Коли отримуєш нові книги бібліотека наче стає світлішою. А найбільше задоволення, коли книги першого дня знаходять своїх читачів.

       У липні ми отримали шість книг художньої літератури.

                                                Три з яких вже знайшли своїх читачів.

 Тож давайте і ми з ними ознайомимось.

     Марина Гримич. «Падре Балтазар на прізвисько Тойво». Роман.-К.: Нора-Друк, 2017 с.-серія «Читацький клуб». Бразилія. Кінець ХІХ ст. До української колонії «Нова Австрія» випадково потрапляє авантюрист Никитка, який, назвавшись Балтазаром, видає себе за святого отця. Разом із загадковим засновником колонії Габріелем він створює в південнобразильських лісах майже ідеальне суспільство. Захопливий, подеколи  іронічний, подеколи зворушливий, а іноді й жорстокий світ створили у романі.

     Лариса Денисенко. «Майя та її мами». К.: Видавництво, 2017. – 50 с. Неважливо , чи ти живеш із маленькою сім’єю , чи з великим родом. Неважливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тебе мамусь або татусів. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності.

      Франческа Меландрі «Ева спить»Роман / Пер. З італійської М. Прокопович – К.: Нора – Друк, 2017. – 400 с. – Серія «День Європи». Ева, фахівець з громадськістю, що мешкає на півночі Італії, отримує несподіване повідомлення з Півдня Італії від людини, яку вона знала ще у дитинстві. У цьому повідомленні йдеться, що віто, колишній коханий її матері, який так і не став її чоловіком, важко хворий і хоче бачити еву, щоб пролити світло на давні сімейні таємниці. Ева вирушає на Південь, у Колабрію. Ця довга поїздка навіює їй спогади про дитинство, які стали сюжетами цікавого роману.

      Андрій Любка «Кілер+/ Андрій Любка. – Чернівці: ХХІ, 2018. – 176с. « Кілер+» - перша найновіша прозова книга Андрія Любки. Оскільки саме з цими текстами він дебютував у жанрі короткої прози. У цій збірці автор будує детективні сюжети, описує заокеанські міста, жартує і провокує, бо саме в ній відкривається повністю.

      Петр Сіс «Стіна. Як я виростав за залізною завісою». П. Сіс; пер. З чес. І. Забіяки. – К.: Видавництво, 2018.- и54 с.  «Стіна» - унікальна книжка що наближає до малих читачів та їх батьків 1948 – 1989 роки, коли за залізною завісою жили у Чехословатчині. Це автобіографічна історія. Книжка про надію в яку ми не маємо права перестати вірити.

      Маржан Сатрапі «Персеполіс». Київ: Видавництво, 2018. – 345 с. У «Персеполісі» Маржан розповідає про своє дитинство та молодість перед, під час та після Ісламської революції в Ірані. Шахська монархія, радикальна ісламізація і початок війни з Іраком – буремні роки для дорослішання.

     Запрошуємо до нашої бібліотеки.

                                                              Наталія Ганженко.

                                     Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Оберіг нашої державності.

      28 червня наша країна відзначає День Конституції. Основний Закон держави. Цей акт закріпив незалежність українського народу, зробив його справжнім володарем суверенітету.

     Щоб ознайомити дітей  з історичними передумовами прийняття Основного Закону України, прослідкувати шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України, Біликівська сільська бібліотека – філіал спільно з будинком культури  провели правовий компас  «Конституція.Що вона для мене значить».

    Бібліотекар розповіла дітям, про те як народжуються закони; пояснила, що Конституція надає дітям рівні права та не допускає жодного насилля над дитиною.

    В приміщенні  бібліотеки всі бажаючі мали змогу ознайомитись з тематичним оглядом «Конституція України – основа забезпечення гуманістичних ідей» де читачам була запропонована правознавча, історично-довідкова  література. Діти підготували виставку малюнків «Краса і велич символів державних».

Наші діти є гідними громадянами України, які вболівають за свій народ, свою країну. Тож дотримуємося цього закону.

                                                                        Наталія Ганженко.

                             Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.