29 вересня, минуло 104 роки від дня народження Василя Сухомлинського

 

Він залишив назавжди

Слід після себе у світі,

Слід той не зможуть змести

Сиві і славні століття.

Шану творцю віддає

Юних творців покоління.

Як в Сухомлинського, є

В нього талант і горіння.

В школах дитинство дзвенить

Щастям яскравим, як спалах.

Вересень тихо бринить

Росами срібними в травах.

             Василь Сухомлинський все своє життя віддавав серце дітям.

28 вересня – День народження Дмитра Павличка

 

      Дмитро Павличко (28 вересня 1929) — провідний український поет, перекладач, визначний громадсько-політичний діяч, батько Соломії Павличко.

     Закінчив філологічний факультет Львівського університету. У 1971—1978 pоках був головним редактором журналу «Всесвіт», де опублікував чимало знакових творів світової літератури.

     Етапною для Дмитра Павличка стала поетична збірка «Гранослов» (1968), у якій автор утверджував ідею незнищенності національної культури. Але чи не найповніше талант поета розкрився в його інтимній та філософській ліриці. Збірки «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979) стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX ст.

     Дмитро Павличко — автор однієї з найулюбленіших українських пісень «Два кольори».

    Перу Дмитра Павличка належить також антологія перекладів «Світовий сонет» (1983), сонетів Шекспіра, антології польської, хорватської поезії та багато інших творів.

    Особливу сторінку творчості Дмитра Павличка складають його поетичні твори для дітей. Збірка «Плесо», «Де найкраще місце на землі», казкові поеми «Пригоди кота Мартина» та «Золоторогий олень» — цілі віхи в українській дитячій поезії.

   Для користувачів в приміщенні бібліотеки підготовлена виставка – портрет «О рідне слово, хто без тебе я?»

 

23 вересня - Полтава відзначає день міста

 

    Полтава — це закохані пари біля Білої альтанки, це ранкові бігуни в Корпусному парку, це дітвора, що захоплено галасує на атракціонах у Парку Перемоги, і поважні подружжя, які прямують на прем’єри до театру імені Гоголя. 

   Полтава — це місто вуличної музики, ароматів свіжої випічки та кави, екологічних ініціатив і наукових злетів, це колиска української літератури.

   Вітаємо з днем міста!

«Полтавщина»

 

     Вітаємо нашу красуню Полтаву з її головним святом і зичимо багатства, розквіту і благополуччя всім жителям міста та області.

    Тримаючи в руках літературно-художнє видання журналу Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України «Полтавська Криниця» усвідомлюємо про велич таланту наших Полтавських поетів.

   Україна – це наша Батьківщина. Наших дідів і прадідів. Так було і так буде завжди.

Я почала писати Україну

І знаю біль, який не має меж.

Над шиєю довічна гільйотина,

Але в руках тримаю гордо меч.

Рядками вірша туга проростає,

Щоб відігнать чужих доріг сльоту.

Я почала писати тайну з таєн,

Про сокровенне – Матінку святу.

Коли душа торкається до плахи

І тіні із минулого ячать,

Шукаю крайку і вдягаю плахту,

Слідами смальти сходить благодать.

Я почала писати Україну,

Її погідність і її журу,

Хрести, розп’яття, постріли у спину,

І несусвітнє, журавлине «кру».

Я – українка до подиху й болю,

В сутінках ночі і в радості дня.

І коли сяють у росах красолі,

І коли вперто сідлаю коня.

Може, для когось смішна я і дивна,

З Господом серце моє гомонить.

Я – українка і вірою сильна,

Зав’язь у косу вплітаю століть.

Травами легко ступаю босоніж

І по стерні не боюся пройти.

Стелить сувої погідне осоння,

Де калинові, одвічні мости.

(Юлія Манойленко)

Міжнародний день миру!

 

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.

Доволі крові, сліз, нещастя й бід…

Хай відпочине змучений боями

До праці звичний чоловічий рід.

―Хай буде мир! ―- звертаються до Бога,

Хай буде мир віднині і довіку!

Рідна серцю моя земля.

     18 вересня – святий для кожного миргородця день: День визволення й День партизанської слави. 18 вересня 1943 року над містом Миргород замайорів прапор визволення. Тоді в нашому місті замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей.

      Сьогодні ми низько вклоняємося солдатам, які ціною власного життя зупинили фашистську навалу – заради щасливого майбутнього наступних поколінь, вибороли право жити вільно на рідній землі.

    Вшановуємо пам'ять тих, хто загинув, визволяючи наш район від нацистських окупантів. Низький уклін вам! І вічна пам'ять загиблим!

   «Вшановуємо пам’ять загиблих» під такою назвою пройшла краєзнавча мандрівка для відвідувачів діючого засідання клубу. На якій була представлена книжкова виставка «Не забувайте незабутнє». Хвилиною мовчання жителі села вшанували Героїв, які віддали життя за краще майбутнє та поклали квіти до пам'ятного знаку.

    Бажаємо всім захисникам нашої Батьківщини, їх родинам, які і зараз боронять територію нашої України, міцного здоров'я, мирного неба, добра, злагоди.

    А найголовніше – мирного неба над головою.