Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі.

                       

                                                                     Чорнобильський вітер по-душах мете,
                                                                     Чорнобильський пил на роки опадає,
                                                                     Годинник життя безупинно іде ...
                                                                     Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

                                                                                                        Олена Матушек.

1986 рік – аварія на Чорнобильській АЕС назавжди залишиться в наших серцях вічним болем. Наслідки аварії страшні. Це мільйони людей, які постраждали від радіації. Виведена з господарського обігу частина території України під назвою «зона відчуження» – це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища. Зона відчуження – злочинна, мертва зона. Для когось це можливо і «зона відчуження», а для нас це Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край. Це наша зона Національної трагедії.

      Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди... Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, в саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені двері. Холодом віє пустка... Жодної живої душі, а на  підвіконні залишена дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ  страшного сьогодення.

    Дорога в нікуди... Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер - зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: "Пити воду – заборонено".

      Тридцять три роки тому, 26 квітня о першій годині 26 хвилин на Четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету.

         У ці дні ми привертаємо увагу, як української так і світової громадськості, до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими.

       На сьогоднішній зустрічі працівники Біликівської сільської бібліотеки – філіалу і будинку культури привітали своїх односельців, ліквідаторів аварії Чорнобильської АЕС. Котрі вижили в тому страшному пеклі. В селі Білики проживає п’ять ліквідаторів:

                               

                                        Бондаренко Дмитро Борисович,

 Іванченко Анатолій Олексійович, з поважної  причини не зміг сфотографуватися.

                                                     

                                                         Лябах Анатолій Сергійович,

                                                   Назаренко Володимир Олексійович,

                                             

                                                               Яценко Василь Дмитрович. 

     Побажали насам перед міцного здоров’я,  сімейного затишку, та довгих років життя. В приміщенні бібліотеки організована виставка -  реквієм «Земля хоч і згорьована та не вмируща».

   Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, перед пам’яттю померлих схиляємо голови.

  Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться  жах чорнобильської катастрофи. А пам'ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.

                                                         Наталія Ганженко.

                                  Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.