«Полтавщина»

 

     Вітаємо нашу красуню Полтаву з її головним святом і зичимо багатства, розквіту і благополуччя всім жителям міста та області.

    Тримаючи в руках літературно-художнє видання журналу Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України «Полтавська Криниця» усвідомлюємо про велич таланту наших Полтавських поетів.

   Україна – це наша Батьківщина. Наших дідів і прадідів. Так було і так буде завжди.

Я почала писати Україну

І знаю біль, який не має меж.

Над шиєю довічна гільйотина,

Але в руках тримаю гордо меч.

Рядками вірша туга проростає,

Щоб відігнать чужих доріг сльоту.

Я почала писати тайну з таєн,

Про сокровенне – Матінку святу.

Коли душа торкається до плахи

І тіні із минулого ячать,

Шукаю крайку і вдягаю плахту,

Слідами смальти сходить благодать.

Я почала писати Україну,

Її погідність і її журу,

Хрести, розп’яття, постріли у спину,

І несусвітнє, журавлине «кру».

Я – українка до подиху й болю,

В сутінках ночі і в радості дня.

І коли сяють у росах красолі,

І коли вперто сідлаю коня.

Може, для когось смішна я і дивна,

З Господом серце моє гомонить.

Я – українка і вірою сильна,

Зав’язь у косу вплітаю століть.

Травами легко ступаю босоніж

І по стерні не боюся пройти.

Стелить сувої погідне осоння,

Де калинові, одвічні мости.

(Юлія Манойленко)