18 березня в бібліотеці відбулося літературне знайомство «Колорити душі: поетичний світ Ліни Костенко». Захід був присвячений дню народження Ліни Костенко.
«Перший мій
учитель — родинне виховання,- писала Ліна,- воно було звичайним за житейськими
мірками, але на рівні «вічних партитур»: як-не-як, батько знав 12 мов, вільно
почувався в усіх науках, духовний досвід батьків, їх стоїцизм, загартований у
пеклі випробувань, я засвоювала, переплавляла в собі змалку. Другий мій учитель
— життя з безміром воєнних доріг, з щасливими і драматичними повоєнними
роками».
Поезія Ліни
Костенко гортає сторінки. Людина
— війна — пам’ять. Життєва конкретність, відстояна в душі поетеси, стала
фундаментом для філософських роздумів про життя і смерть.
Хтось мудрий сказав, що гуманність — це перш за все страждання небайдужого до чужої біди, до чужого болю серця, яке має стати поштовхом до співчуття, співпереживання, до дії. Отож рядки Ліни Костенко апелюють саме до нашої небайдужості.
В приміщенні діє парад книг «На
одному подиху з весною». Лірика Ліни Костенко шляхетна,
інтелектуальна і високодуховна. Її поезія є класикою української літератури.
Вона гарна своєю довершеністю. Нічого зайвого. І все сказано…
Немає коментарів:
Дописати коментар