Шукати в цьому блозі

понеділок, 11 березня 2019 р.

Його благословила доля славою святою.

       
     9 березня минуло 205 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Син кріпака, змалку сирота, талановитий юнак, що не мав змоги розвинути свій талант художника, став Світочем українського народу. Для більшості українців Тарас Шевченко є не лише літературним та мистецьким символом, а й уособленням всієї України. Поезія Тараса Шевченка перекладена більш, як ста мовами світу. Його зображення друкують на державних грошових купюрах, поштових марках, на його честь встановлюють пам’ятники  і численні меморіальні таблички, випускають ювілейні монети.
       В історії кожного народу є імена, з якими пов’язана їх слава, велич і національна гордість. Саме таким і є для України ім’я безсмертного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. В Біликівському Навчально Виховному Комплексі пройшли «Шевченкові дні» до яких долучилася сільська бібліотека – філіал. На яких дітям було запропоновано: перегляд відеофільму про Тараса Шевченка, вікторина «Чи не найвідоміший поет у світі», доповідь « Т.Г.Шевченко і Миргородщина».


   Естетичному вихованню дітей сприяло знайомство з Шевченком – художником. У рамках святкування 205 – річниці від дня народження Шевченка популярним був конкурс дитячих малюнків. Юні художники передали в них своє бачення творчості Кобзаря. Були тут і акварель, і малюнки олівцями.


   Діти також долучились до виставки малюнків «Бібліотеки Миргородщини презентують:» «Твори Тараса -  України гордість і окраса» за які були нагороджені подяками за участь від сільської бібліотеки.
     Мабуть, не знайдеться в Україні жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. І до сьогодні, через стільки десятиліть, його твори хвилюють та тривожать душі.


    Цікаві факти про нього та його оточення Ви знайдете в представленій розгорнутій книжково – ілюстративній виставці « Живий у правді віковій».
    Усе частіше ми гортаємо сторінки «Кобзаря» щоб доторкнутися душею до палкого і нескореного серця поета. Тож нехай «Заповіт» великого кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні й пронести через віки у майбуття.
                                                                           Наталія Ганженко.
                                 Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Тактична комунікація.

   Проект «Як ти брате ? » створює і поширює посібники про те, як зберігати стосунки, відновлювати контакт та надавати підтримку, одне одн...