Незабутній Олександр Ковінька.

                                        

І щасливою, і нелегкою була літературна доля Олександра Івановича Ковіньки, визначного старійшини української гумористики, нашого земляка. Ковінька (справжнє прізвище Ковінько) Олександр Іванович народився 14 січня 1900 року в сім’ї хлібороба в селі Плоске Решетилівського повіту на Полтавщині. Перш ніж стати визначним метром української гумористики, йому, синові хлібороба, довелося в дитинстві наймитувати, юнаком – воювати на фронтах громадянської війни, пройти через кайзерський полон, пізнати тортури у білопольському таборі у Познані. 13 січня 2020 року ми відзначали 120-ти річчя від дня народження Олександра Ковіньки, чиї книжки так гарно розповідають про Україну, про рідну Полтаву і Полтавщину. Сьогодні, відповідаючи на запитання про секрет успіху нев’янучої довготривалої ковіньчиної гуморески, знаходимо відповідь у самого автора: «Чесно кажу: слухав я і оте, слухав я і оце, а писав, як мої душевні почуття веліли. Писав, додержуючись народної мудрості: пиши та не бреши». Друкуватися почав 1926 року – тоді з легкої руки Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» було вміщено гумореску Олександра Ковіньки «Містки та доріженьки». Виступав із фейлетонами та гуморесками в місцевій і республіканській  пресі, зокрема в «Більшовику Полтавщини» ( нині – «Зоря Полтавщини»).

 Успішну працю Ковіньки на ниві літератури перервали репресії: письменника звинуватили у приналежності до вигаданої контрреволюційної організації. На десять років його вислали до виправно – трудових таборів спокутувати «провину». Після чого був удруге заарештований і ув’язнений  у таборі  поблизу Магадана. «Сатира вічно була гостра, гірка і солона. Сатира не визнає ніякої патоки», - казав автор.

  Олександра Ковіньку було визнано невинним  лише через 21 рік із часу першого арешту. Олександр Іванович повернувся до рідної Полтави, був відновлений у лавах Спілки письменників України, повністю поринув  у літературну роботу. Його творчий доробок поповнився збірками гумору та сатири, повістями. До останніх своїх днів Олександр Іванович підтримував найтісніші зв’язки  із «Зорею Полтавщини», бо в цій газеті, за його словами, його «купали й сповивали» як журналіста і гумориста.

   Помер Олександр Ковінька 25 липня 1985 року. На будинку в Полтаві, в якому жив видатний майстер сатири та гумору, встановлено меморіальну дошку.

  Не мав Олександр Ковінька високих нагород, окрім премії імені Остапа Вишні, проте здобув найголовнішу – любов народу.

  З нагоди 120 річчя від дня народження Біликівська сільська бібліотека спільно з працівниками будинку культури провели літературний портрет «Ніколи не сміявся без любові». Присутні ознайомилися з біографією та творчістю поета. Прослухали веселі гумористичні твори.  В приміщенні бібліотеки був організований перегляд літератури «Майстер веселого сміху».

   Тож намагайтесь шукати і бачити смішне не лише в навколишньому світі та оточуючих, а і в собі самих. Спробуйте глянути на власні звички, вади, комплекси крізь рятівну призму посмішки. Повірте, це зовсім не применшить ваших чеснот в очах оточуючих. Адже сміятися, іронізувати над собою може собі дозволити лише сильна, розумна, самодостатня і впевнена в собі людина. Смійтеся на здоров’я!

                                       Наталія Ганженко.

                           Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.