Тут юнь прекрасна і свята встелила землю вмить єдину.

 

   Чи потрібні нашій країні герої? Як відомо: “Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього”. Саме тому ми повинні знати історію. А наша історія вмита кров’ю і сльозами. Багато років тому назад відбулась одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни. Українські студенти віддали своє життя, аби захистити Київ від наступу більшовиків.

    Сьогодні складається враження, що історія повторюється. Принаймні так вважає більшість українців. Однак факт залишається фактом, цей бій залишив неабиякий слід в нашій національній пам’яті. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина.

   «Немає любові понад ту, що окропила кров’ю Крути. І ту гарячу кров святу Землі вкраїнській – не забути» під такою назвою був проведений історико-патріотичний екскурс. Ми маємо це пам’ятати. «Крути:  і сум, і біль, і вічна слава» таку назву має фото перегляд для бажаючих.

     Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства. Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава!