Наш скарб – наша мова.

 

  Найбільше і найдорожче добро в кожного народу —  це  його  мова,  ота  жива  схованка  людського  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподіванки,  розум,  досвід,  почування.

     Мова—така ж давня істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей.

    Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше буде провести захід до цього дня. Цього року 27 жовтня день української писемності і мови і у нас відбувся мовознавчий турнір «Рідна, калинова, щира і чудова».

На якому проводилася гра «Відгадай свою мову», декламувалися вірші про мову солов’їну, відгадувалися загадки, зачитувалися вислови відомих людей про мову, згадувалися прислів’я та приказки, складали асоціативне гроно. Спільно з вчителем української мови Людмилою Тютюнник  виконували масу різних завдань.

    В приміщенні бібліотеки для відвідувачів діє мовознавча виставка «Мова – це віконця, через які людина бачить світ»

   День української писемності та мови, свято, яке гуртує усіх нас, адже кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.