Із Днем пам’яті та надії!

                               

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

День Перемоги! Його урочистим салютам не змовкнути у віках, його сльозам радості не забутися ніколи. Травневий день 1945 року увійшов в історію людства як свято Миру, свято визволення Європи від фашизму.

Перемога прийшла до нас не в лавровому вінку. Вона прийшла в образі сивої матері, що не дочекалася синів з війни, і над Європою вперше настала довгождана тиша.

Вклонімося сьогодні перед сивочолим ветераном, бійцем, героєм, доблестю якого пишається нова Україна ХХІ століття.

Нехай сьогодні –  у день 75-річчя Перемоги, у день пошанування жертв Другої світової війни, у День солдатської слави – і завше в нашому домі панують мир і злагода.

         Смерть однієї людини – це трагедія. А мільйони смертей – це катастрофа. Тож нині віддаваймо шану полеглим на кривавих дорогах Другої світової війни, заквітчаймо Монумент Солдатської Слави та могили загиблих. Пам'ять про минуле торує шлях у майбутнє.

          Вшанування  пам'яті відбулося в селі Марченки.

       В селі Білики, щоб вшанувати пам’ять про воїнів Другої світової війни відбулося покладання квітів працівниками сільської ради,

будинку культури та бібліотеки.  На вшануванні пам’яті  були присутні голова Миргородської РДА  Ємець Вікторія Михайлівна, її перший заступник Хоменко Віталій Миколайович, та заступник голови Районної Ради,  Парфеня  Микола Вікторович.

         Схилімося в жалобі перед пам’яттю, закарбованою в камені, а квітами, ніби сльозами, скропимо місце вічного спочину українських героїв.

            Сьогодні по всій Українській Державі ніби саваном із весняних квітів вкриваються величні пам’ятники і скромні обеліски.

         В приміщенні бібліотеки діє віртуальна виставка «Йде травень крізь хвилини, дні і роки»

          Для нас, миргородців, святими місцями стали Меморіали слави, де іскрою українських сердець запалено й вічно горітиме вогонь як символ нашої пам'яті. Приклад відданості воїнів Другої світової війни яскраво показав, що Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя. Бережімо як святиню мир і спокій у одній-єдиній, Соборній Україні.

           Хай буде мир, хай більше не горить у пеклі війн життя українців!

Миргородщино! Україно! Із Днем пам’яті та надії!

                                                      Наталія Ганженко.

                          Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки - філіалу