Світ добра і краси Михайла Коцюбинського

     17 вересня 2021 року виповнюється 157 років від дня народження видатного українського письменника, перекладача, громадського діяча, Михайла Коцюбинського.

     Подоляни називають його зіркою першої величини в краєзнавчому літературному сузір’ї краю. Колискою письменника була Вінниця. Михайло Коцюбинський не раз з великою любов’ю підкреслював, що його дитинство та юність пройшли «все на тім же багатім природою, теплім, прекраснім Поділлі». Тут зароджувався і визрівав його письменницький талант. Творчий доробок митця увійшов до золотого фонду загальнолюдської культури.

      Доля вділила великому сонцелюбу неповних сорок дев’ять років, але за такий короткий час він встиг зробити не на одне життя. Десятки новел, до яких, як до життєдайного джерела, звертаються все нові покоління читачів, активна громадська робота, про яку і сьогодні із вдячністю згадують українці, інтеграція України в загальноєвропейський культурний простір, виховання цілої плеяди молодих літераторів, що стали справжньою окрасою української літератури.

      Творчість Михайла Коцюбинського належить до тих особливих сторінок нашої культури, які ніколи не припадуть пилом забуття. Мине ще 100 і 200 літ, а до неї повертатимуться, як до глибокої криниці краси і людяності, життя і мрії, казки і дійсності, які вмів гармонійно поєднати високий талант художника і громадянина.

    До цієї знаменної дати в бібліотеці був проведений бібліотечний етюд «Літературні обрії М. Коцюбинського» організована  книжкова виставка «Великий майстер художнього слова».

   Митець за покликанням, М.Коцюбинський мріяв створити літопис добра, але в епоху жорстокості письменник змушений був творити літопис всенародного горя, поневірянь і випробувань. Та надія, як і мрія, не покидала письменника. Хіба не про те він казав: «Яка сила життя! Ми звикли до нього і не помічаємо перемого живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо».