Шукати в цьому блозі

понеділок, 22 червня 2020 р.

Той хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.


                               

       Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять  мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
      Війна 1941 року увірвалася в юність наших дідів і прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села.
      Біль від спогадів з часом стає меншою й не такою пекучою. Та історична віддаленість допомагає усвідомити масштабність минулих трагедій, провести паралелі з сучасністю, зрозуміти, що насправді тоді відбувалося.
       Саме сьогодні необхідно зрозуміти, що війна, терор, нацизм, голокост – це вселюдська трагедія, а не тільки трагедія того народу, країни, на яких спрямоване це зло. Важливо розуміти його витоки й невідворотні наслідки. Адже у війні не може бути переможців: ще жодна країна не вийшла з війни без втрат. Скільки б не змінювалось поколінь на землі, вони повинні знати, які втрати понесли учасники Другої світової війни, якою ціною була здобута перемога над фашистською Німеччиною і які муки та страждання спричинила війна й німецькому народу також.





       Працівники Біликівської сільської ради, будинку культури та сільської бібліотеки – філіалу провели годину скорботи «Україна в полум’ї війни», з метою вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої Світової, їх подвигу та жертовності.
      Хоч би скільки книжок було написано про Другу Світову війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна стверджувати, що вже досить сказано. Висловити все не вдасться нікому, бо не було міри героїзму людей, виявленому у війні, немає міри горю і стражданням, які принесла вона на своїх чорних крилах. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу в цій страшній і кривавій війні.
     Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти і вижити, який піднявся на бій і переміг у героїчній боротьбі.

     Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
                                                            Наталія Ганженко.
                                    Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.



Немає коментарів:

Дописати коментар

Живий плач мертвої зони.

     26 квітня 1986 року. Була весна – квітуча, напоєна запахами землі й нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними...