22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить …, і
шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька самих довгих років в житті тих,
кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Невже
ми забули про це?
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях і має назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні».
З цієї нагоди відбулося покладання квітів біля монумента слави.
В приміщенні бібліотеки було проведене історичне досьє « На теренах пам’яті» де діє виставка-спогад «Пам’ятаємо, славимо, вшановуємо». На ній представлені історичні матеріали, а також художня література.
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Вона є.
Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз.
І не дай нам Бог забути про це! Коли зараз знову все повторюється.
Немає коментарів:
Дописати коментар