Стражденний біль голодної країни.

     Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

    Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

    Працівники Біликівської сільської бібліотеки та будинку культури провели мітинг реквієм  до дня вшанування жертв голодомору 32-33 років. В приміщенні бібліотеки організована книжкова виставка "Голод холодом дихав".

    Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здо­лало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинних замучених предків і застерегти від по­вторення страшних помилок. Пом’янімо душі померлих від голоду хвилиною мовчання.

    На мітингу були присутні керівники району та вшанували жертв голодомору символічними сніпочками.

   Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Сьогодні, коли від початку голодомору минає 88 років , ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

                                                                           Наталія Ганженко.

                                                       Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки.